Дошкільне дитинство – це унікальний вік. Саме у цей період закладаючи грунт майбутньої особистості, ми маємо сіяти в душі кожної дитини зерна духовної моралі, які в майбутньому стануть рясним урожаєм. Дитина прагне бути щасливою, вона не терпляча. Щастя їй потрібне вже сьогодні і зараз.

Праці Василя Сухомлинського надихнули мене створити власні казки, вірші та приказки для дітей дошкільного віку, які ефективно використовую у навчально-виховній роботі з дітьми своєї групи.

В умовах постійного зростання потоку інформації та збільшення обсягу навчального матеріалу постають нагальні потреби: здійснити пошук оптимальних методів і прийомів, які сприяють найкращому опануванню дітьми необхідних знань, умінь та навичок у різних видах діяльності.

Під час підготовки до навчально-виховного процесу постійно намагаюся враховувати інтереси дітей, обговорення теми, придумую різні прийоми заохочення. Дотримуюсь взаємозв’язку у програмових завданнях, сприяю розкутості і невимушеній поведінці дітей під час занять. Забезпечую інтегровану спрямованість в діяльності. 

У кожної особистості у дошкільному віці починає складатися власна картина оточуючого світу. В своїй роботі з дітьми я спрямувала на вивчення особливостей ставлення в дошкільному віці основ цілісного світобачення, бо саме дошкільний період дитинства є сенситивним для формування образу дитячого світобачення, цілісної картини світу.

Моїм завданням є теоретичне обґрунтування та експериментальна апробація педагогічних умов та інноваційних методів формування у дітей основ світобачення за допомогою казок та віршів. Прагну визначити ефективну модель формування у дітей основ світобачення, як системи ціннісного ставлення до довкілля та самого себе. Особисто для мене, казки та вірші є універсальною скарбницею для використання у роботі з дітьми. За допомогою художнього слова є можливість доторкнутись до прекрасного, зародити в них любов. Я намагаюсь через казки та вірші посіяти в душу кожної дитини любов до рідного краю, матері, бабусі, природи.

Під час проведення заняття-милування в природі на тему «Музей осені», діти слухали щебетання пташок, співали пісню про осінній дощик, залюбки фотографувались на фоні осіннього пейзажу, збирали гербарій, захоплювались неповторною красою осені.

Для зацікавлення дітей під час спостережень і праці в природі я створила «екологічний патруль» в роботу якого входило розвішування годівничок, годування птахів, білок, догляд за квітами.

Дітям подобається спостерігати, досліджувати, відкривати для себе щось нове. Я намагаюсь допомогти побачити світ краси і гармонії, за допомогою казок та віршів націлюю на морально-поведінкові норми. Саме тому, я стала проводити заняття на природі.

Все більше почала включати в свою роботу занять з мислення серед природи, які мають велике пізнавальне та виховне значення. Ці заняття сприяють розумовому, мовленнєвому, духовному розвитку дітей, вихованню в них ціннісного ставлення до природи.

Через вірші спрямовую свою діяльність на зародження у серцях дітей здатності відчувати природу, розуміти її велич, красу, біль, бажання проявити співчуття до будь-якого живого організму і до природи в цілому. Для реалізації цих завдань використовую свої казки та вірші. 

Проводячи заняття милування в природі, я прагну, щоб в спілкуванні дитини з природою народжувалося слово, яке б допомогло дітям пізнавати, пояснювати життя природи дерев, листочків, квітів, пташок тощо. Під час спостереження я помітила, як діти  милуються квітами, але кожен з них бачить навколишній світ по-своєму. Таким чином видно, що у свідомості дітей фіксується уявлення про конкретні предмети, явища, факти, події, почуття. Пізнавальну частину занять милування серед природи я обов’язково чергую з  грою.  Мета полягає в ознайомленні дітей з навколишнім світом, різними явищами природи, яким приділяю увагу з екологічного виховання за допомогою казки. Також використовую різні методи та прийоми. Під час бесіди даю можливість дітям побути з природою на одинці, послухати, роздивитися, помовчати. Помітила, що результативніше спостереження проходить за різними об’єктами по підгрупах. Наприклад: одні спостерігають за пташками, інші за деревами, треті за квітами. Через деякий час збираю всіх разом і діти із захопленням розповідають про те, що помітили та відчули. Таке конкретне визначення об’єктів для спостереження допомагає зосередитись, загострити їх увагу. Розповіді кожної групи доповнюю і я. як показала практика що інформація про навколишні предмети сприйнята мною безпосередньо у природі, запам’ятовується дітьми повніше і надійніше, ніж почута в групі. Також на прогулянці лунають раніше вивчені вірші про об’єкти спостереження. Для закріплення проводяться дидактичні ігри. 

Завершенням занять-милування вважаю пошуково-дослідницьку діяльність дітей, наприклад: завдання з порівняння предметів, об’єктів. Пропоную дітям не складні практичні завдання – висадка квітів, цибулі, догляд за ними (полити, розпушити грунт); доглядати за кімнатними рослинами. Також надаю можливість творити дітям з природного матеріалу. Це їм дає змогу фантазувати та передавати свої враження.

Читаючи казки  екологічного напрямку вправляю їх у вмінні з’ясовувати та робити висновки, виявляти що «добре» та що «погано» по відношенню до природи.

В процесі пошуку відповіді на запитання у них формується знання про взаємозв’язки в природі, які важливі для правильного світорозуміння, та виховання відповідального ставлення до збереження нашої природи.

Світобачення дитини базується не тільки на сумі знань, але й на морально-поведінкових нормах. На мій погляд входження мистецтва в духовний світ дитини починається з пізнання краси слова. Під час читання казок, віршів прагну викликати емоційну реакцію на почуте.

Після читання казки або вірша, завжди з дітьми обговорюємо його зміст, оцінюємо разом вчинки героїв, визначаємо правило, яке слід запам’ятати.